Блог

Шлях Сантьяго

Де проходить межа між паломництвом і туризмом? Де закінчується тротуар і починається шлях? Чому велика кількість корейців йде до католицької святині? Як європейські пенсіонери святкують вихід на пенсію? Скільки вина випивають пілігрими? І головне – навіщо так багато йти? На усі ці питання можна знайти відповіді, вийшовши на пілігримський шлях Каміно де Сантіаго.

Оксана Наумчук для своєї подорожі обрала Camino Frances – найпопулярніший з мережі шляхів. Почавши свій шлях у Памплоні за 23 дні вона пройшла 730 кілометрів, мокла під дощем, горіла під сонцем, йшла проти сильного вітру, зрослася із наплічником і зносила 1 пару взуття. Чи дійшла, куди хотіла, і куди планує йти далі Оксана вже розповіла на минувшій зустічі. Зараз Ви можете ознайомитись із відеозаписом заходу.
Каміно де Сантіаго
Йдучи Каміно, розумієш, що всі пілігрими йдуть одним і тим самим шляхом і, звісно ж, проходять повз одні і ті самі визначні місця. Затримуються хіба у різних кафе і альберге. А проте увагу різних людей привертають різні місця, тому багато хто вертається, щоб йти цим шляхом знову і знову.
Одним із колоритних місць, в якому я раджу затриматися є бар Елвіс у селі Reliegos. Вечір перед тим я зупинилася у місті Sahagun – це середина шляху Camino Frances. Наступний відрізок шляху мав альтернативну дорогу, якою я й пішла, зустрівши двох інших пілігримів. І добре, що ми були разом, бо на нас чекав відрізок дороги довжиною у 18 кілометрів, на якому не було нічого, окрім поля і сонця над головою. Тому дочалапавши нарешті до Reliegos ми були найщасливішими людьми у цілому світі. Бар Елвіс привертає увагу тим, що усі його стіни як ззовні, так зсередини вкриті написами, які залишили пілігрими. Власник бару – пристаркуватий іспанець із шикарними вусами, беретом і цигаркою в зубах. Він красується на купі видрукованих і розвішаних по бару фотографіях. Він радо наливає вам і випиває з вами сам. В одному з кутків бару стоїть телевізор, на якому без перестанку крутиться фільм «Шлях», а цей харизматичний чоловік за декілька секунд може безпомилково перекрутити стрічку на той момент, де у фільмі з’являється бар. У інший момент цей дядько дістане пістолет, заправить його балоном з азотом (?) і пульками і відправить вас у двір стріляти по коробками. І все це без слів, бо ніхто з вашої компанії не говорить вільно іспанською. Ох, це те місце, де дійсно відчуваєш присутність тих всіх людей, які там побували, де мрієш знати усі мови світу, і де лишаєш і свій напис, стоячи босими ногами на барній стійці.

image
_Состоявшиеся мероприятия С_Испания